Оранжвиль - Гертруда.
Коліно --- Здорове!

лютий, 2003 р.

    Про появу Матерi Божої Кармельської Гори (в Ґарабандалі)  я чула ще у Львовi звiдки приїхала до Канади пiвтора року тому.

    В першi днi мого перебування в Торонтi я попала на презентацiю книги П. Гринчишина "Вiд Зарваницi до Ґарабанадалу". В цiй книжцi я вперше зустрiлася з прiзвищами панства Рожелюкiв i вiдразу була заскочена думкою, як би то добре було побачити цих незвичайних людей.

    Вперше ця нагода менi трапилася в Оранжвилi в Монастирi Пресвятої Богородицi, куди п-ство Рожелюк були запрошенi отцями - студитами на недiльне Богослуження.

    Панi Олена вiдразу привернула мою увагу якимсь дивним свiтлом, що освiтлювало її зсередини так нiби Матiнка з гори Кармель її пригортала до себе, як малих дiтей з Ґарабандалу. А пана Михайла, взагалi, неможливо сприймати iнакше як доброго лiкаря, що спiшить з вiдкритим серцем на зустрiч хворим, що потребують допомоги i зцiлення.

    Першої такої недiлi я пiдiйшла до п. Олени i чомусь весь час дуже плакала поки вона молилася надi мною.

    У мене вже коло трьох рокiв погано згиналося колiно i постiйно докучало болем i я пiдсвiдомо надiялася, що дiстану полегшення, хоча прохання мої до Матерi Божої були iншого плану. Я просила про дар молитви, посту i покутування грiхiв за життя.

    Пiсля молитви панi Олени чи пана Михайла, завжди пiдносимося на якийсь вищий рiвень духовності. I тому мене не засмучувало те, що не дiстала раптового зцiлення, - Бо негiдна! - казала я собi. Та й годi.

    Около пiвроку ми мали духовний бенкет, бо шановне панство Рожелюк вiдвiдувало нас майже щодругої недiлi кожного мiсяця. Їх вiдвiдини завжди були для нас всiх без вийнятку великим i значучим святом. До речi, я зауважила, що вони завжди у своїй молитвi просять саме те, чого ти сам просив у Господа чи Божої Матерi.

    Останнього разу надi мною молився пан Михайло. Вiн просив Господа, якщо на те Його воля, дати менi вiдчути малого дитятка Iсуса на своїх руках, а також просив зцiлити мене.

    Не можу сказати, що я втратила свiдомiсть, бо добре все чула i розумiла. Я просто не встояла на ногах якусь мить i, опинившись в горизонтальному станi на пiдлозi церкви, вiдчула з боку пiдлоги сильне тепло мiж лопатками. Це вiдчуття мене дуже вразило i запам'яталося.

    До цього часу такого ще не бувало, хоча пiднесення i вiдчуття надзвичайностi подiї супроводжувало кожний дотик до медалика в руках цих людей. Цього разу я перебувала кiлька днiв у такому надзвичайному станi i раптом зауважила, що колiно моє вперше за 3 роки добре згинається i я не вiдчуваю жодного болю чи  обмеження в будь-якому положеннi.

    За якийсь час менi приснилася Мати Божа з гори Кармель. Освiчена надприроднiм свiтлом, Вона поважно йшла сходами монастиря з малим Iсусом на руках.

    Колись по сповiдi в монастирi Пресвятої Богородицi, отець Тарас на якийсь час задумався, а тодi сказав менi, -- "Гертруда, ви чомусь тут є. Ви тут не лише для того щоб лiпити пироги. Чомусь вас Господь сюди привiв" ...  А чи не тому, що менi, як i багатьом парафiянам Храму Пресвятої Богородицi, призначила тут зустрiч Небесна наша Мати?

    I сповiстила це дивним чином через людей - Олену і Михайла Рожелюків.

з повагою Гертруда  Практика
лютий, 2003 р.
Оранжвiль - Торонто.


 Back to index Back to Main Page top